БІОГРАФІЯ

18 лютого 1983 р. після нестерпно довгого прибуття в замкнутому просторі я з'явилася в цьому світі. З того моменту спокій моїм батькам може тільки наснитися. Спочатку було менш складно. В той час вони були студентами 5го курсу Донецького Політехнічного Інститута ім (ДПІ ), мішкалися в студентському гуртожитку. Всі сусіди приходили мене колисати.
Але з кожним роком становилося все важче - я росла, почала ходити, розмовляти, читати, різати... Великою помилкою було подарувати мені на день народження книжку " Виготовлення іграшок-сувенірів". Полюбляла я іграшки і сувеніри та матеріали для їх виготовлення вибирала не соромлячись - батькові сорочки, мамини плаття, штори та інші не потрібні в господарстві речі. Все-одно вони б колись постаріли.
1 вересня 1989 р. Я пішла в перший клас СШ №135 м. Донецька. Пам'ятаю зошити "в косу", кружечки, квадратики, продленка. Продленка , якщо хто не знає, - це теж саме що й дитячий садок, там діти після занятть чекають свох батьків під наглядом вчителів. Але я ж вже доросла, навіщо мені там залишатися?! Я й братика з дитячого садка заберу, силимо в під'їзді на курточці, я йому книжки читаю - мати з роботи чекаємо.
Так я і росла невгамовна, а щоб більше нічого не відрізала та була під наглядом мене записали займатися танцями.
В школі з усіх предметів мені більш за все подобалась математика, фізична культура та музика. Я навіть співала в хорі. Але це, напевно, щоб на уроки історії не ходити. Репетування перед виступами досить успішно заважали відвідувати контрольні з цього предмету.
У 1997 році я перейшла до фізико-математичної школи № 35 до 9-А класу. Важко спочатку було з математикою - перший місяць сиділа за домашнім завданням до полуночі, на заняття танцями довелося поставити хрест, шкода - за 6 років я вже звикла.
Потім я адаптувалася до таких навантаженнь, з математикою проблем не було, можна сказати я досягла деяких успіхів в цій області, життя без неї я не уявляла. Лише один предмет мені не давал спокою - інформатика.
І одного прекрасного ранку я зрозуміла, що якщо я не навчуся програмуванню, то я щось втрачу в процессі мого становлення як особистості.
Здається, зрозуміло яку я спеціальність оберу для себе - програмне забезпечення, але чомусь не лежить моя душа до цього. Хочеться щось матеріальне руками торкнутися окрім клавіатури, миші та іноді екрану монітора. Те, що глибше, всередені і разом більше всього цього. Так я уявляла собі "Комп'ютерні системи та мережі". Отже, обрала я цю спеціальність находячись в здоровому глузді та ясній пам'яті, розуміючи куди я віддаю свої документи та п'ять років життя.
Після закінчення школи у 2000 році за результатами співбесіди я поступила до Донецького Національного Технічного Університету на спеціальність Комп'ютерні системи та мережі . Разом зі змінюючимось колективом групи ВТ-00б дійшла до четвертого курсу, склавши держіспит вирішила продовжити навчання та поступила до магістратури. На мою думку треба навчатися доки є моживості та час на це.
Плани на майбутнє - абсолютно впевнена, що це буде за моїм фахом, а що конкретно підскаже час та грощі. Планую навчитися дизайну, тому що одне з моїх хобі - малювання. В цьому напрямку доки розвивалася самостійно. Гадаю перспективи є, а час, сподіваюсь, ще буде.