UA
ГОЛОВНА
Хорунжий Олег Миколайович
ст гр СПН - 99м. Донецьк
Рік народження: 1982
Керiвник з научноi працi:
Гусєв Борис Семенович
Тема научноi працi:
Розробка апаратного
акселератора обчислень
Народився 25 лютого 1982 у м. Донецьку
У перший клас в 1988 пішов у школу в м. Вугледар. Тоді він ще називався нульовий і знаходився не в приміщенні школи, а в будинку дитсадка. З 0 перейшов
у 2 клас школи 2 у тому ж місті. Приблизно наприкінці 2 класу перейшов у школу 147 м. Донецька. У школі навчався нормально, іноді брав участь у
деяких олімпіадах по математиці, інформатиці, біології. Брав участь в основному через те, що більше нема кому було підтримати престиж школи, хоча,
взагалі, істотно я його так і не підтримав.
Школа 147 була в той час однією з кращих шкіл на Заперевальній. Під цим я маю на увазі те, що в той час там нікого не вбили, та й учительський склад
був дуже гарний.
Клас, у якому я учився, вважався самим гіршим в школі. Спокійно там не було ніколи, особливо в період з 5 по 7 клас. Одного разу просто так спалили
проводку в нашому кабінеті, а займалися в 2 зміну, і директор розпорядився, щоб парти перенесли у коридор, де ми і займалися більше місяця в півмороку.
Пам'ятаю, на це видовище приходила подивитися вся школа. 11 клас закінчив у 1999. У цьому ж році надійшов на факультет ВТ (Обчислювальна Техныка)
у ДонГТУ (Донецький Державний Технічний Університет).
В принципі, що прийдеться надходити в старий добрий ДПИ (Донецький Політехнічний Інститут) було ясно і так. Мої батьки
тут училися. Та й дідусь тут працює на посаді молодшого наукового співробітника на кафедрі фізики. Хто хоч раз побував на кафедрі фізики знає, скільки
там усіляких лабораторних стендів і установок, та й років їм чимало, а неписьменні студенти їх ламають на раз. Отож усе це працює дотепер тільки
тому, що їх багаторазово ремонтував мій дідусь. Хоча взагалі ж студенти швидше ламають чим він відновлює (ясна справу адже він один, а студентів
багато, та й ламати-не будувати). Дідусь приводив мене до себе на роботу коли ще мені було 5 років. Так що з дитинства моїми іграшками стали: осциллограф,
генератор частоти, спектрометр, рентгенметр, лазер, цифровий мультиметр і багато інших різних установок. Я навчився ними користатися раніш, ніж
багато хто з моїх друзів навчилися читати. Так що фізика в школі була моїм улюбленим предметом, особливо розділи стосовні до електротехніки. А в
старших класах школи почалася інформатика і мені здорово сподобалися комп'ютери, (тоді ще в школі стояли Atari).
Довелося тяжко влітку попрацювати разом із братом, щоб у 1998 купити собі чудо-комп'ютер "Поиск
1.04". Це була фактично персоналка XT, тільки на наш український манер (м. Київ Электронмаш). З цього моменту в мене була практична можливість
вивчення комп'ютерної техніки. Узагалі ж усе вищеописане, а так само прихильність саме до апаратури й обумовили мій вибір факультету ВТ. Зараз в
основному люди зв'язані з комп'ютерною технікою займаються різного роду програмуванням, вони бачать на екрані монітора красиві корисні інформативні
зображення. Мені ж крім усього іншого бачиться надзвичайна по дозволу матриця, високочастотні трансформатори і відеопроцесори, що ховаються за корпусом
. Добре накреслена правильна принципова схема - це як картина великого майстра, зібрана робоча плата як скульптура технологій, а працююча система
- просто вінець технічного мистецтва. Якщо Ви так не вважаєте і не любите бачити на екрані Assembler Debugger і взагалі не любите апаратну частину,
а любите лише що-небудь із сімейства Visual-мов, то мояй Вам рада - надходьте на ПО (Програмне Забезпечення).
Заслугами в ДонНТУ не відзначений, швидше за все через те, що не намагався показати себе краще інших (звичка зі школи),
та й особливо показувати не було чого - часу для творчості зовсім не залишалося, адже доводилося вивчати такі корисні предмети як політологія, історія,
філософія, релігіоведення, економіка, соціологія, українська мова, а так само деякі спеціальні предмети, що мені не дуже подобалися, але вимагали
витрат часу. До серйозних проектів руки так і не дійшли. Обмежився лише створенням TV-тюнера для друга до його V3000 tv in/out, щоправда, результат
перевершив усі чекання як по якості так і по надійності і працює, наскільки мені відомо, донині. Це лестить ще і тим, що багато заводських фірмових
компонентів як у його, так і в моєму комп'ютері накрилися з тих пір, а саморобний пристрій усе ще працює.
Окремим пунктом слід зазначити НДРС (Науково-дослідна робота студента). Темою в мене є розробка многопроцессорного прискорювача
обчислень. Теоретично ця штука з декількох процесорів повинна встановлюватися в слот ISA чи PCI і обробляти автономно програми, що засилаються в
неї з сторони материнської плати . У цілому, вважаю цю тему досить цікавої через застосування принципу побудови многопроцессорных систем. В усьому
світі питанням побудови і використання многопроцессорных систем тільки починають займатися (незважаючи на всі Cray і MPI). Мій же НДРС в основному
носить ознайомлювальний характер. Це так би то мовити спроба пера.
