Сорокін Микола Олександрович

     Шановний гість, далі Ви зможете прочитати короткі біографічні зведення про моє життя. Необхідно помітити, що до прочитаного варто відноситися з деякою частокою іронії. Отже...

     Говорять, що я народився. Деякі називають місце і навіть дату. По слухах це вiдбулося 9 серпня 1985 року в загубленому містечку з романтичнjою назвою Дзержинськ (Донецька область). (Ніякого відношення до Фелікса Эдмундовича не маю, хоча це не важливо). Моє дитинство, найбільш темне місце в моєму житті, пройшло насичене. Учився я в нічим не примітному дитячому садку номер 8, якщо не помиляюся. Цей період характеризований першими успіхами і невдачами як у творчiй, так і в особистому житті. Ріс я, як видно, дитиною товариською, не закомплексованою та активною. Такою дитиною, по-моєму, я і залишився. До дитинства можна віднести і шкільні роки. Після дитячого виховного закладу я пішов у школу.

      НазиваЄться вона таки заурядно - загальноосвітня школа №3. Нудно,чи не правда? Мені теж так здалося, і я займався не тільки навчанням. :-) Або навпаки іноді займався ним. Не знаю, що сказати з приводу схильностей до навчання, але на мій подив в мене не було особливих труднощів з вивченням предметiв. Мені подобалися як гуманітарні науки, так і точні.

      На порозі одинадцятого класу мені довелося задуматися про майбутню професiю. Важко сказати чим мотивований мій вибір, але всі нормальні герої йдуть в обхід, а я пішов у Донецький Національний Технічний Університет. Точніше на Факультет Обчислювальної Техніки та Інформатики. У будь-якому вищому навчальному закладі до студентів (тобто до нас) відносяться не однозначно. Тому труднощі якi виниклі на першому етапі навчання не могли не позначитися на поглядах на життя. (За це, до речі, велике спасибі). Навчання в університеті я не можу назвати неабияким. Саме тому я не буду описувати своє життя в цей період.

      Єдине, що я хотів би, у висновку, відзначити - це те чому мене дійсно навчили (поки) - учитися.