|
Одного разу, коли була весна на планеті Земля,
було тепло і сонячно, усім хотілося любові та щастя,
я вирішила, що прийшов мій час, щоб
з'явитися на світ...
27 березня 1984 року, коли весь театральний бомонд
святкував Міжнародний День Театру, моя родина раділа
появі на світ своєї першої дитини.
Народилася я, Конопльова Ганна Петрівна, у Сонячній
системі, на відстані 150 млн. км від Сонця, на планеті Земля,
на материку Євразія, у государстві Союз Радянських
Соціалістичних Республік, у республиці Україна, в
Донецькій області, у невеличкому місті Харцизськ.
Моє народження не змінило історії, але, як казав Екзюпері:
"Якщо зірки загораються на небі, значить, це комусь
потрібно..."
У 5-річному віці, мене віддали
до музичної школи, де я навчалася по класам скрипки й фортепіано.
І ось, дощовим вересневим ранком 1991 року, я
пішла до школи (з поглибленим вивченням
іноземних мов)...
У шкільні роки я активно приймала участь майже у всіх конкурсах
і олімпіадах (маю 1-ше місце з історії, 3-тє з права, біології,
хімії, призові місця, дипломи, грамоти на обласних,
регіональних та міжнародних конкурсах із скрипкового мастерства).
Після 9-го класу я вирішила вступити до музичного
училища, навчаючись у якому паралельно закінчила
школу (із золотою медаллю). Однією з найбільш цікавих
дисциплін для мене на той час була психологія. На цих
заняттях я дізналася, що розвиток творчих здібностей як би
тренує ліву півкулю мозоку, а точні науки розвинують
праву. Отож, я вирішила, що 15-ти років занять
музикою мало бути досить для того, щоб моя ліва півкуля стала
"достатньо розвинутою". І я почала займатися математикою, непогані
знання якої допомогли мені вступити до ФОТІ. У 2003 році я закінчила
училище як викладач скрипки, артист оркестру, диригент камерного оркестру
(з червоним дипломом).
Зараз я є студенткою 3-го курсу ФОТІ, спеціальність -
системне програмування. Живу в гуртожитку №9. Тут мене навчили варити суп, смажити
картоплю та їсти макарони з хлібом. Займаюся англійською мовою (мрію читати Шекспіра в оригіналі).
Що до вибору спеціальності, то я вважаю так: "Є професії,
що обирають людину, але є й професії, які людина обирає для себе."
Системне програмування я обрала для себе. Це
найдоросліше та найсерйозніше рішення із усіх, що я коли-небудь приймала...
|
|
