Черниш
Роман
Андрійович

СП-02б

ram_trnsfr_on@rambler.ru

     Народився у місті Селидове Донецької області 3 грудня 1984 року.

     У період дошкільного віку ходив у дитячий сад і особливо ніде не відрізнився. Як і більшість дітей пішов у школу з 7 років. Вчився з 1 по 9 клас у Селидівскій неповній середній школі №4. Усі дев'ять класів закінчив з похвальними листами. Під час навчання в школі брав участь у шкільних і міських олімпіадах. У шкільних олімпіадах брав участь майже з усіх предметах: математика (починаючи з п'ятого класу), фізика, хімія, англійська мова, географія, біологія, історія України. Перші місця займав по математиці, фізиці й англійській мові. По цих же предметах брав участь і на міських олімпіадах. По математиці займав другі і треті місця, по англійській мові зайняв один раз друге місце, по фізиці іноді займав третє місце. Після дев'ятого класу збирався йти в іншу школу, щоб закінчити 10 і 11 класи, але почув про Донецький ліцей для обдарованих дітей "Ерудит". Здавши вступні екзамени з математики і фізики, поступив у цей ліцей. Вчився в класі фізико-математичного профілю з поглибленим вивчанням інформатики. Під час навчання в ліцеї також брав участь у міських олімпіадах по математиці, фізиці й інформатиці. У ліцеї був вільний доступ до комп'ютерного класу після уроків, де я й одержав основну частину своїх знань в галузі програмування. При ліцеї був гуртожиток, де всі однокласники жили разом, що сприяло обміну досвідом, у тому числі й в області програмування.

     До дев'ятого класу я не міг однозначно визначитися зі своєю спеціальністю, але точно знав що вона буде зв'язана з точними науками. У дев'ятому класі мене сильно зацікавили комп'ютери і все що пов'язано з ними. З цього моменту я і визначився з вибором професії, а в ліцеї остаточно вирішив для себе що хочу стати програмістом. Мій вибір зупинився на спеціальності "Системне програмування". Якщо зі спеціальністю я визначився більш менш швидко, то з вибором ВУЗа були труднощі. Спочатку я хотів поступити в Київський Політехнічний Інститут, але потім вирішив поступати в Донецький Національний Технічний Університет (ДонНТУ) і поступив, про що зараз не шкодую, і більш того на даний момент не уявляю собі своє життя не пов'язане з ДонНТУ.

     Я вважаю що в моєї спеціальності є майбутнє. Фахівці, яких готують на цій спеціальності, завжди будуть затребувані.