Землянкін Дмитро Анатолійович народився в Україні, шахтарському місті Донецьку 5 червня 1985 року. Як і багато дітей виховувався в дитячому садку, де проявляв інтерес до біології, географії, любив читати дитячі книги. Час швидкий і непомітно минав, і дитина стала осягати науки.

Це була загальноосвітня школа №12 міста Донецька - прекрасне місце, чудові вчителі, цікава програма навчання. Звичайно, хотілося 6 згадати вчителів конкретно, тому що усі вони були людьми цікавими, приємними в спілкуванні і нікого не хотілося 6 образити. Адже знань вони дали достатньо - брав участь в олімпіадах з математики (11 клас, 2-ге місце на районній олімпіаді), інформатики, фізики. Шкільні роки також вмить пролетіли (хоча здавалися вони нескінченними, було бажання скоріше піднятися по життєвим сходинках), і з'явилася проблема вибору, пошуку долі.

Вибір був за мною і, думаю, абсолютно вірний. Батьки, люди економічної освіти і складу розуму не бачили іншої альтернативи економіці. Але вона була знайдена дуже давно. Адже ще з початку 90-х років, коли стали доступними перші персональні комп'ютери, більш-менш пристосовані до звичайної людини, дитина почала занурюватися в таку, зі стороннього погляду, складну науку. Туди тягла невідома сила, але відчувалося, що така існувала. Не тільки банальні іграшки захоплювали в цій машинці. Цікавила побудова, за рахунок чого диво це працює. Однак програмування почалося не на комп'ютері, а на радянському програмованому калькуляторі МК-61. У ті часи, коли ПК були надзвичайно коштовні, це була чудова штука. Звичайно, з часом цього стало мало. Тому довелося гризти граніт комп'ютерної науки у гуртку Юного Техніка. Дорога туди була справжнім святом, спілкування в цьому закладі все більше та більше заносило в круговорот комп'ютерних ідей. Мова Паскаль у ті часи була ідолом нескінченних можливостей, що затягувала своїм незвичайним сяйвом у дивовижну країну ІТ-світу.

Цій розповіді було приділено так багато уваги не спроста. Адже вищеописані події проклали вузький струмок до величезного океану Знань. Вибір зроблений, залишалася тільки його реалізація, яка була вже технічним питанням. Старанність і любов до точних наук дозволили поступити в Донецький національний технічний університет (ДонНТУ) у 2002 році. Спеціальність "Системне програмування" (СП) - розумне об'єднання знань про програмну й апаратну частини комп'ютерної техніки.

Життя в університеті цікава, незвичайна. Багато нових друзів, приємне спілкування. Та кому це розповідати, хто побував тут, все й сам прекрасно знає. Крім навчання займаюся спортом - запорука здоров'я, зовнішньої та внутрішньої краси. У цій частині захоплююся плаванням і кик-боксингом, ну а на дозвіллі більшістю ігрових видів спорту. Якщо потрібно розслабитися, можна більярдом зайнятися чи пульку розписати.

Звичайно ж, час витрачається не тільки на розваги. Навчання, турбота про культурне життя групи, участь в олімпіадах - все це є. Думаю, дбайливість, цілеспрямованість, вольові якості і любов до життєвого вибору повинні статі успіхом у майбутнім житті.

Не можна не згадати обрану спеціальність, її перспективи. СП, як і інші комп'ютерні спеціальності, має величезний попит на ринку праці. Від таких фахівців безпосередньо залежить успіх підприємства, тому що в наш час немаловажна безпека, стабільність роботи інформаційних систем. Все це можуть забезпечити випускники нашої спеціальності (ще раз хотілося б підкреслити, що системні інженери, що готуються в ДонНТУ, отримують набір знань, що дозволяє працювати в будь-якій комп'ютерній сфері). Тому спеціальність СП варто вважати однією з найбільш актуальних і перспективних. Швидше за все вибір зроблений правильний.