Аніскін

Сергій

Вадимович

Група СП-02а

     Сталося це 3 березня 1985 року - я з'явився на світ у 6:31. Народився я у рідному Донецьку. За словами батьків, дитиною я був примхливою і потребував великої уваги, тому коли вони були на роботі я був під доглядом дідуся та бабусі. Найбільш цікавим зайняттям тоді був розбір на деталі усіляких іграшок, але зворотній процесс удававсь дуже рідко. Незабаром веселе життя закінчилося і мене віддали у дитячий садок. Його я не любив більше всього і тепер з посмішкою згадую які способи я використовував щоб залишитися вдома.

      Читати та писати я навчивсь досить рано. У сім років пішов до школи. Вчивсь з першого класу на "відмінно" та "добре", незважаючи на це у мене було багато вільного часу (особливо у 1-3 класах). З усіх предметів більше усьго любив біологію та російську літературу (вчителі були хороші та дуже!! цікаво розповідали), а менш - історію. Брав участь у багатьох олімпіадах (окрім історії, звісно). Активно брав участь у житті школи (гуртки, самодіяльність й усе таке). У 11 класі писав роботу на МАН з біології. У цьому ж класі зацікавився програмуванням, мені сподобався сам процес створення програм. Викладали програмування на низькому рівні, але я рішучє обрав для себе цей фах, тому займатися довелося самостійно.

     Школу закінчив з золотою медаллю. Ця штука допомогла мені за співбесідою поступити на бюджет. Поступав, звісно, у Донецький Державний Технічний Університет, тому що тут гарно викладають та викладацький склад хороший. Вчитися, звісно, тяжко, але, враховуючи те, як популярні на сьогоднішній день всі спеціальності, що пов'язані з компьютерними технологіями, не скаржуся, хоч була б моя воля залишив для вивчення предметів 5 (навіщо мені філософія ;-)). У вільний час слухаю музику (АРИЯ, ДДТ, Земфира, Би-2, NightWish, Stratovarius, Scorpions, ...) та вчусь грати на гітарі, на що часу постійно не вистачає. Студентське життя дуже цікаве та різноманітне, той, хто був у стінах університету, звісно, знає це.

      Ця спеціальність потребує постійного вдосконалення своїх знань, тому майьутнє залежить тільки від вас. Я своє майбутнье не бачу, єдине що хочу – робити за спеціальністю (можливо, залишитися на кафедрі). Приємно займатися тією роботою, яка тобі подобається і за яку доб ре сплачують, звісно. Спеціальність я обрав необхідну, а головне цікаву. Буду намагатися взяти від життя максімум (плани в мене дуже великі :-), а життя покаже.

Copyright 2004 (Helix)