|
|
|
Народилася я зимовим засніженим днем у місті Донецьку, якщо точніше 25 листопада 1983 року.
У дитинстві дуже любила, коли папа читав мені книжки. Але тому що його частенько не бувало вдома, довелося мені самій навчитися читати. Добре, що старша сестра підтримала моє прагнення сприймати книжки не тільки як картинки. Ця справа їй так сподобалась, що вона не зупинилася на досягнутому, намагаючись дати мені ще й ази математики, чому я запекло пручалася:-). Але із сестрою, тим більше старшою, не особливо посперечаєшся :-( і в підсумку так почався мій довгий і цікавий шлях до оволодіння знаннями.
|
|
У три годика я пішла на свою першу "роботу" - у дитячий сад.
За щасливим (чи не дуже) збігом обставин, моя мама, Ірина Павлівна, працює вихователем. Так що для мене це був другий будинок: мама поруч, роби що бажаеш... ну в межах розумного:))))
Я за три роки побувала у багатьох дитячих садах. Мамі моїй чомусь не подобалося довго затримуватися в якому-небудь садку, тому щораз, коли вона переходила в іншій, приходилося і мені йти слідом за нею. Але все ж таки це було не так погано, як може показатися. Відтоді я маю величезну тягу до подорожей і пізнання нового, посилену ще і моїм знаком Зодіаку. Адже я Стрілець, а Стрільці - природжені мандрівники. Закидаю стрілу-мрію в далекі краї і відправляюся на її пошуки... От так і живу, від мрії до мрії...
|
|
1991 рік ознаменувався важливою подією - перший раз у перший клас у школу номер 111. Величезна така (за моїми розмірами шостирічної дитини) школа, але зате багато знайомих облич - однокласників. Справа в тім, що я в школу пішла відразу в другий клас. Цікаво
 ? Насправді все просто - останній рік у дитячому саду був у мене особливий - ми проходили програму першого класу.
|
|
Навчання мені давалася дуже легко. Окреме в цьому спасибі моїй сестрі, і тій величезній кількості книг, що я прочитала. Напевно, з тих пір я і звикла робити усе на вищому рівні.
|
|
В другому класі загальноосвітньої школи я надійшла в музичну школу номер 2 мойого району (для тих, хто не знає, живу на Петровці:-)). Руку до цього знов-таки приклала моя сестра. Вона на той час вчилася в музичному училищі, а до цього закінчила ту ж музичну школу. Тому я з моменту народження буквально щодня бачила її за фортепіаном. Природно, мені було цікаво, що це за штука, і що взагалі з нею роблять. Тому я і попросила батьків навчити мене грати на ній. Вступний іспит, по розповідях очевидців, тобто батьків, пройшов успішно і я почала вчитися ще в одній школі.
|
|
Під час моїх шкільних днів любила займатися всякою художньою самодіяльністю. Виступала на різних фестивалях і конкурсах, що проводилися в Донецьку, як солістка. Просто любила співати. Дуже.
|
|
Продовжувалося все це класу до дев'ятого, коли я закінчила музичну школу (доречі на відмінно:-)//скромно так//) і коли в мені докорінно змінився внутрішній погляд на світ і моє відношення до нього. Одна з причин цієї зміни досить тривіальна - так називаний "перехідниї вік", але все ж таки...
|
|
Загалом, на той момент у мене з'явилася нова мрія - вивчити комп'ютер, навчитися розуміти усе, що відбувається у нього всередині, причому цілком. На той момент я ще не розуміла, наскільки об'ємне це бажання і скільки за ним криється знань. Але якщо вже я зайнялась цим, то не відступила б, навіть якби знала всі труднощі. Більш того, я завжди вважала, що усе можна зрозуміти, вивчити, в усьому розібратися, головне - це бажання.
|
|
У 10 класі я надійшла в УПК - учбово-виробничий комплекс, на спеціальність "Оператор ЕОМ". Перше знайомство з комп'ютером Корвет. Для роботи з ним
були потрібні часом корінні методи.
Перші кроки в програмуванні (на мові Бейсік), а надалі самостійне вивчення Wіndows. Закінчувалося все це курсовою роботою, яку я успішно здала.
|
|
У школі приймала участь у великій кількості олімпіад - по математиці, хімії, географії, фізиці. У 8 класі зайняла перші місця в районі по всіх предметах, в яких приймала участь. Але далі справа в мене ніколи не просувалася. Я завжди намагалася вивчати шкільні предмети вище того рівня, на якому його викладають у школі. Але для успішної участі в олімпіадах цього не вистачало, потрібно було більш детальне вивчення, поглиблення всередину кожного предмета, на що мені бракувало часу. Брала участь два рази в математичному конкурсі "Кенгуру", але призових місць не зайняла, мабудь знань не вистачало :-). Закінчила також курси по аглийскій мові "ЕШКО", одержала диплом, може знадобиться...
|
|
У 11-м класі, вже вибравши для себе бажаний професійний шлях, почала шукати у себе в місті (і не тільки) місце, де, по моїх розрахунках, мені могли б дати глибокі знання про комп'ютер. Зупинилася я в результаті на факультеті ВТИ рідного тепер вже ДонНТУ. Вибір спеціальності виявився ще більш важкою справою. Спеціальності ЕКІ і СП (як не дивно:-)) я відкинула відразу. Залишилися ПЗ і ОТ. Поміркувавши, зваживши всі плюси і мінуси, я зупинилася на ОТ, тому що порахувала, що саме там крім софтового забеспеченя, навчають і внутрішній будівлі комп'ютера.
|
|
Проходила узимку 2000 року курси математики, хотіла надійти по рейтингах. Але інформатику здала не так добре, як хотілося, і в результаті надійшла лише на платне навчання. Школу закінчила я з золотою медаллю, тому був шанс надійти по співбесіді. Особливих труднощів при цьому не виникло, тому що знання по математиці в мене на той час було на належному рівні, і 2 липня 2001 року я ще неофіційно (не за наказом) стала студенткою ДонНТУ.
|
|
Навчання з першого дня мені сподобалося: гарна група, уважні і розумні викладачі. Загалом саме те, що я хотіла від університету. Учитися мені подобалося, тому що для мене завжди важливіше були знання, а не їх еквівалент у вигляді оцінки. І потрапити в німецьку групу я не прагнула. По-перше, я вважала, що для того, щоб там навчатися, потрібно бути дуже розумною людиною, а по-друге, рівень знань, по моїх поняттях, не повинен залежати від того, у якій групі ти навчаєшся - закінчити університет у будь-якому випадку потрібно професіоналом у своїй справі.
|
|
Може саме таке відношення до знань і навчання допомогло мені все встигати і все знати, принаймні, для свого рівня. Перший семестр я закінчила на відмінно, на другому узагалі всі автомати були:-), і тому потрапила на другому курсі в німецьку групу. Одна дівчина і 14 хлопців...;-). Хоча це не так весело і добре, як може здатися...
|
|
Улітку, після першого курсу, була практика по ассемблеру і німецькій мові. Німецький завершувався 1 серпня іспитом, який я здала на п'ятірку. Але втома була настільки великою, що тот місяць відпочинку, що залишався до нового навчального року мені не допоміг. Тобто початку я семестр почала добре, але дуже швидко втомилася від навчання, точніше була якась апатія до усього, пропало бажання вчитися, пізнавати щось нове. Прав був Святний Володимир Андрійович (людина, завдяки якій існують німецькі групи СП і не тільки), коли казав нам на першому курсі, що практично у всіх студентів знижується рівень навчання. Я тоді вважала, що це все не про мене... Як виявилося потім, даремно я так думала.
|
|
Але проте третій семестр я знову таки здала на відмінно. У весняному ж семестрі не все вийшло так успішно, як раніше. Я напевно занадто понадіялася на себе, на те, що я все зможу, коли потрібно буде. І це спричинило першу трійку - по комп'ютерній графіці. Улітку я його перездала на п'ять, але тоді для мене це був удар, у мене фактично опустилися руки, не хотілося нічого робити, нічого вчити. Але на той же час це було і гарним уроком для мене.
|
|
Зараз я на третьому курсі, з навчанням, точніше, з моїм відношенням до нього, все добре :-). Хочу закінчити і семестр і навчання на відмінно, хоча це на нашому факультеті таки складно. Хочеться стати фахівцем, знайти гарну роботу... хоча це бажання, напевно, характерне для всіх студентів. На даний момент дуже подобається дизайн, проектування Web-сторінок і, у цілому, робота з Іnternet. Відповідно, хочеться знайти і роботу, зв'язану з цим. Але це в майбутньому, а зараз треба вчитися
|
|
Взагалі це все, що я б хотіла розповісти.:-)
|
