Дiкова Юлiя Леонiдiвна

Я, Дікова Юлія Леонідівна, народилася 6-го липня 1984 року в Донецьку, де проживаю і досі. Ще в дитячому садку в мене з`явилося поривання бути у центрі уваги, досягати успіху завжди й в усьому. Тому я завжди брала участь в різноманітних святах в ролі головних персонажів, завжди першою виконувала різні доручення і завдання. Мно завжди гордились виховувачі і ставили мене у приклад іншім дітям.

Коли я пішла у школу, моє становище серед однокласників залишилось таким, як було у садку, а саме, я і ще одна дівчина стали лідерами в нашому класі по навчанню, а потім і по школі серед нашоі паралелі. Саме в школі у мене проявилися математичні здібності. Хоч я полюбляла більш точні науки, я завжди прицмала активну участь в усіх олімпіадах, які проходили не тільки у нас в школі, але й у районі. Я навіть ходила на олімпіади по програмуванню, хоч у нас в школі цього предмета не було. Яле особих успіхів я досягла по математиці, коли я зайняла перше місто на міській олімпіаді. Також у школі я полюбляла писати реферати, бо це було не лише дуже цікаво, але й значно розширвало мій кругозір.

Так як я полюбляла математику, я ходила на додаткові заняття з математики. Власно кажучи, це було дуже цікаво, і коли заняття стали закритими і я не змогла бльше на них ходити, я дуже засмутилася. Але згадко про ці заняття є сертифікат учасника всесвітнього математичного конкурсу "Кенгуру".

У мене вдома є декілька книжок з захопливої фізики та математики і свій вільний час я іноді проводжу з ними. Я люблю проводити деякі опити і дуже радію, коли це в мене виходить. Захопливим здається розв`язання математичних загадок.

Саме в школі був мій тріумф. На випускному екзамені з математики мені довелося відповідати перед перевіряючим математиком, якого боялися в усіх школах нашого району. Навіть наши вчителі не сподівалися, що я зможу відповісти на всі питання, бо він задавав питання, що виходили за межі шкільної програми. Але я змогла не лише відповісти на його питання, але й розповісти багато матеріалу, що стосувався тієї теми. Всі вчителі були у захваті, а ввечері того дня моїй мамі по телефону директор нашої школи виказувала свою подяку за успішне виховання мене та дякувала за гарне представлення нашої школи у місті. Мабуть, це саме скраве враження зі школьних днів. На випускному вечері, коли мені вручали медаль, мене назвали королевою математики.

Рішення поступити в цей університет прийшло до мене не одразу. Я дуже хотіла хірургом, ходила два роки на заглиблене вивчення загальної біології, але схилення до точних наук взяла своє, в результаті чого я захотіла поступити на математичний факультет в національний університет. Але і цьому не довелося виконатися, бо в 11-му класі, коли почалася підготовка до рейтингів, мені довелося спілкуватися з людиною, яка навчалася в нашому університеті на спеціальності ВТ. Він став моїм ідеалом і я захотіла досягнути таких же результатів. Хоч досі мені це не вдалося, мене не покидає мета стати не лише таким, як він, але й досягнути більшого. Ще коли я була в садку, я сказала, що буду навчатися в ДПІ, і зараз, коли я дійсно тут навчаюся, я цим дуже пишаюся.

Моїм улбленим предметом на цей момент є комп1терна графіка. Жаль, що він був лише один семестр. Але я впевнена, що буде ще немало предметів, які будуть мені теж подобатися. Не сумнівася, що таким предметом може стати і цей предмет теж.

Сподівась, коли я закінчу своє навчання, діплом не буде служити домашньою прикрасою, а я знайду хорошу роботу і буду спілкуватися з освіченими інтелігентними людьми.