По-русски | Українською | In English

Тема: Аналіз та розробка концепції механізмів координації та співробітництва для агентно-орієнтованих систем.

Наукові керівники: В.А.Святний, П.Гьонер, Х.Мубарак.

Я народився 9 лютого 1983р. у славетному українському місті Донецьку. Ця знаменна подія не залишилася непомітною природою: в 23.20 я з'явився на світ, а вже наступним ранком увесь Донецьк був покритий товстим шаром снігу. Можливо, саме тому я завжди дуже радий першому снігу.

Своє дитинство я не пам'ятаю. Зовсім. Якщо що і знаю, то тільки з розповідей батьків. Кажуть, що нічим особливим не відрізнявся, тільки навчився рано лікувати (гроші, мабуть…) та періодично докучав мамі, як треба мене правильно виховувати. В дитячому садку, розповідають, мав особливу увагу з боку жіночої половини нашого закладу. Особливою, тому що це, в основному, були виховательки, які мене дуже любили, і дівчинки-однолітки, які мене, навпаки, кусали.

Під впливом усіх цих обставин сформувались мої дитячі пристрасті. Бажання бути космонавтом та розвідником пройшли повз мене, зате професії автогонщика, художника, і продавця у продуктовому магазині були моїми улюбленими. З автогонщиком не вийшло - шкода людей, як художник я не реалізувався через батьків – після наступної намальованої мною 30-метрової вантажівки (а я малював в основному вантажівки, напевно, через бажання стати автогонщиком, і не менш 25 метрів довжиною – не знаю через що, можливо якийсь комплекс…) вони вирішили навчити мене читати. Після цього залишилася тільки одна мрія. Нажаль, 5-літних хлопчиків рідко беруть на роботу продавцями, а тим більш у продуктових магазинах, але будемо сподіватися, що усе попереду (це щодо питання про перспективи в найближчі роки).

У 1990 році безтурботна частина мого дитинства закінчилася, і я пішов у школу. Це було дуже цікаво. Найскладнішим для мене було засвоїти різницю між правописом в української та російської мовах, що негайно відбилося на відмітках по цих предметах. Втім, у п'ятому класі до мене все-таки дійшло, і я став відмінником. Ось так! :-)

У другому класі батьки віддали мене на англійську, так що вираз «Зе сан із шайнінг брайтлі» назавжди увійшов у моє життя чи то як натуральний стан природи, чи то як похмуре відчуття необхідності робити домашнє завдання (втім, тоді я ще не знав німецької…). Куди я ходив ще, не пам'ятаю, у моєї пам'яті залишилися тільки танці у шостому класі, так що тепер я знаю «Румбу», «Самбу» і багато інших страшних слів… (Однак, треба сказати, це ще не так погано. Один мій друг за час навчання у школі умудрився походити на англійську, музику, теніс, пінг-понг, математику і (о, жах!) плавання на байдарках!).

На шкільному фронті не усе було так гладко. Образно говорячи, мене «ковбасило». Спочатку я захоплювався математикою. Вивчав задачки. Потім фізикою. Вивчав природу. Потім хімією. Дотепер не зрозумів, що вивчав. Зупинився на інформатиці, що і визначило мою подальшу долю.

Бо подумав я, подумав, і вирішив, що економіст з мене кепський, математик занудливий, фізик посередній, хімік безперспективний, а на продавців у магазинах, навіть продуктових, в університеті не вчать, так що нічого не залишається, як займатися комп'ютерами. Найскладнішим було вибрати одну із численних комп'ютерних спеціальностей. Зупинився на «Системному програмуванні», тому що апаратне забезпечення мене ніколи не приваблювало, а розробка прикладних програм навіває тугу. Поки не шкодую…

Якщо говорити про майбутнє, то я поки остаточно не визначився. Усе ніяк не можу вирішити, чи то серйозно зайнятися паралельним моделюванням і розробкою різноманітних підходів до проектування складних програмних систем, чи то все ж таки виконати свою дитячу мрію і зайнятися ґрунтовно продуктовими магазинами. Поки що переважує перше. Втім, приймаю будь-які пропозиції, як сумістити ці дві справи.

На щастя, мої думки про продуктові магазини не перешкодили мені вибрати тему моєї науково-дослідної роботи й написати роботу із цієї теми. Цю роботу я писав під час піврічного стажування в Німеччині в Штутгартскомку університеті на 9 семестрі англійською мовою, а тема була «Analysis and Conception of Coordination and Collaboration Mechanisms for Agent Oriented Systems», або українською «Аналіз і розробка концепції механізмів координації й співробітництва для агентно-орієнтованих систем». Метою проекту було фундаментальне дослідження в області підходів до координації й співробітництва в агентно-орієнтованих системах. Для цього я провів аналіз і класифікацію існуючих механізмів координації й співробітництва. Потім, оскільки розроблювальний підхід до координації застосовується для автоматизації гнучкого виробничого середовища, я також описав і проаналізував таке середовище. Останнім і найважливішим етапом моєї роботи була безпосередньо розробка механізмів координації й вибору діяльності в досліджуваній системі.

Грізно звучить, так? :-) Але насправді всі набагато простіше, ніж здається на перший погляд. Крім того, тема дуже цікава, і робота з неї дала мені можливість дізнатися багато нового. Я навіть на деякий час забув про свою дитячу мрію про роботу продавцем у продуктовому магазині!

До речі, більш докладно про цю роботу написано на моїй магістерській сторінці, буду дуже радий відвідувачам.

Ось, здається, і все. На закінчення найцікавіший розділ творчої автобіографії. Отже, мрії: триповерховий будинок…, сім Мерседесів…, три жінки… та басейн з морською водою… у мого кращого друга. Мені ж цілком достатньо невеликих машини і будиночка, люблячої жінки та веселого сина. Аби жити спокійно. У професійному плані, хотілося б закінчити університет, пройти аспірантуру, позайматися розробкою наукових проектів у різних країнах. Особливий інтерес, окрім, природно, України, представляють Німеччина та США. Так що, зустрінемося там!

P.S. Цікаво, а в цих країнах потрібні продавці в продуктових магазинах?