Народився в селі Петропавловка Дніпропетровської області 10 травня 1983 року в родині військового. Через рік переїхав з родиною в Росію. Сім років жив у пгт. Северонерск Архангельської області. Батько служив у місцевому охоронному батальйоні. Мати працювала в місцевій бібліотеці. У той час моїм захопленням було малювання. Також я захоплювався логічними іграми і різною військовою технікою.

  Десь у кінці 80-х на Новій Землі, імовірно, була випробувана якась нова зброя, можлива ядерна. Після чого хмара наслідків іспиту (ймовірно радіоактивного пилу) почала рухатися у бік Архангельська. Інформація про це зівсно була досяжна не для усіх. Можливо, через безпосередню близькість космодрому "Плесецк" (10км від пгт. Северонерск), або щоб уникнути масової паніки. Загалом , знали про це не усі. Тому влітку 1990 року можна було відзначити відпускну міграцію на південь або в іншу сторону, крім півночі. Наша родина поїхала на Україну до родичів. По закінченню відпустки ми повернулися назад, але майже відразу батько одержав підвищення за умови переведення на Кавказ, там тільки починалася війна.

  У 1990 році в зв'язку з переведенням батька на Кавказ, я повернувся на Україну в будинок батьків матері в місто Первомайськ Дніпропетровської області. Цього року я повинний був піти в школу. Тому що я пройшов підготовчу групу в дитячому саду, мене, можливо, через присутність зайвого оптимізму, можливо через плутанину в системі тодішньої освіти, посадили відразу в другий клас. Після тижневого навчання батьки почали усвідомлювати помилку. Крім того, у школі я потрапив учительці 1-3 класів, що підбирала у свій клас самих здатних. А тому що я перескочив через клас, відповідати вимогам звісно не міг. Учителька ж прикладала всі зусилля, щоб позбутися від елемента що псує загальну картину. Коли ситуація прояснилася мене перевели в іншу школу, але вже в перший клас. Де я учився спокійно цілий рік. Після чого з 3-х класів зробили два. Один для "кращих", а інший для інших. Я потрапив у перший. Нова вчителька була небагато добріша, ніж перша. Її педагогічні методи, що запам'яталися мені найкраще, били розбитий головою учня кахель у їдальні й інший учень, що змушений був справити природну потребу під себе через те, що його не випустили з уроку. Справедливо буде помітити, що перший учень не постраждав, імовірно кладка була не якісна, а сам він був формений хуліган. Надалі вчителька стала вчителем року серед учителів 1-3 класів у місті.

   З п'ятого по восьмий клас я учився як звичайний учень і з гарною класною. Брав участь в олімпіадах по Фізиці, Географії, Біології, Історії, Трудовому навчанню. Захоплювався всілякою технікою, особливо електронікою і двигунами внутрішнього згоряння. Зі шкільних дисциплін більше давалися точні предмети. Істотно підняв свою успішність. Але відмінником не був не коли. У дев'ятому класі в нас помінялася класна. Нею стала вчителька української мови і літератури, що по сумісництву була матір'ю мого однокласника. Усе-таки випускний клас, самі розумієте. Вона відрізнялася мерзенним характером і полюбляла підвищувати свій авторитет за рахунок приниження, перед усім класом, опальних учнів. Такими були не тільки невстигаючі чи учні, що хуліганили, але так само учні, що мали сміливість думати, та й ще не так як усі. Я, як і всі інші зображував із себе частину "череди", поки моя класна керівниця не торкнула привселюдно особистого життя моїх батьків. Після чого я не міг уже залишатися частиною "череди". Можна представити, чим закінчилося відкрите протистояння учня і вчителя. Після цього весь одинадцятий клас моя родина борола практично з усією школою різними методами. Після я одержав вибачення класної. І відвойований атестат.

  У підсумку, у 2000 року я закінчив школу із середнім балом 4,6. Одержав грамоту за особливі досягнення у Фізиці. У цьому ж році подав документи до ДонНТУ на спеціальність СП. Вибір в основному обумовлювали попередні захоплення. У серпні 2000 року був зарахований студентом у групу СП-00Б, де і навчаюся донині. Основні захоплення не змінилися, але додалося кілько нових. Що стосується захоплень зв'язаних зі спеціальністю те більше подобається саме системне програмування, а конкретно написання вірусів, архиваторів і інших низкорівневих програм на ASM і C++. Останнім часом займаюся обробкою і редагуванням відео. Роблю спроби писати, але поки результати не дуже великі - три розповіді і два початих романи. Узагалі намагаюся займатися усім, що мені цікаво, однак можу займатися практично чим завгодно, якщо є стімул. Як не дивно, мені подобається моя майбутня професія і я думаю що швидше за все буду працювати за спеціальністю. Однак, дуже ймовірно, що працюючи буду одержувати друге вищу освіту.