Здрастуйте, шановнi читачi "журналу" INTERNET!
Я взагалi поки i не думав створювати свою сторiнку, але прийшлося. Отже, називаюся я Кравцов Дмитро Володимирович, являюся досить дружелюбним створiнням - зовсiм типовим представником свого класу. Почав я досить стандартно: 28 сiчня 1983 року у славному мiстi Донецьку (i медалька в мене є!!!). Матiнка моя - щиросердечна людина, але вже коли ходив у садок, вiдчув я усю вагу її руки, що вiдпускає потиличник за чергову витiвку. Панотець (скажу я Вам: суворий i справедливий :) ) називав мене "пустотливi ручки". Про що Ви подумали!? Правильно, я сунув свiй нiс в усi побутовi прибори, годинники, розбирав iграшки, засовував спицi в розетку.., за що регулярно "вихоплював" по цих самих "ручках". Крiм того, доводилося постiйно "боротися" за життя. Так зрозумiє мене той, у кого є старший брат ( рокiв на 6 старший :)
У школi... Нi, не буду про це. Просто звичайна дуже середня вiдносно загальноосвiтня школа, у якiй я був одним iз кращих учнiв, що не заважало весело проводити час як на уроках (з неминучими "поведiнку незад.", "поговорiть з вашим сином так, щоб йому не хотiлося порушувати дисциплiну", а також "молодець!", "спасибi за такого прекрасного сина"), так i пiсля них.
Музична школа була невдалою спробою, а от театральнi здiбностi були оцiненi як "дуже гарнi" у театральнiй групi в РПДтаЮТ.Пiсля переходу в 10 клас у Донецький технiчний коллеж, я зрозумiв, що значить учитися. Середня оцiнка протягом першого семестру була десь у районi 3.5 , однак закiнчив я його все-таки з вiдзнакою (жертвою стала воля...)
Чому ФОТтаI? Комп'ютери - це так цiкаво i можна стiльки вiдгвинтити,зняти, розiбрати,подивитися,як працює...Чому СП? Запитаєте в Попова Глiба зi СП-00а. Чудова людина, щоволодiє великою силою переконання. Крiм того я вже мав досвiд спiлкування з машинами: закiнчив з "червоним папiрцем" комп'ютерний клас за напрямком "Програмування" в ОблПДтаЮТ. Утiм я жодного разу не пошкодував (поки),що займаюся тут, адже крiм цiкавого( да-А-а-а,сказав) загадкового процесу навчання, мене оточують чудовi люди: як студенти,так i викладачi.Ще - у цієї спеціальності є гарне майбутнє як в Україні, так і за її межами: комп'ютери входять у життя людини, усе тісніше прив'язують себе до неї, і, схоже, не збираються іти.На цій оптимістичній фразі дозвольте закінчити своє просторікування. Є питання? Чи пропозиції? kravzov@ukr.net