Народився я холодним зимнім вечором у с.Мар'янівка Старобешевського району Донецької області.Була завірюха,брехали сабаки - іншими словами перші хвилини життя були не найкращі.Але шляху назад не було і мені залишилося бачити світло операційної лампи та білий халат фельдшера. 15 грудня 1983 починається моя історія.

Я був народжений у сім'ї простих сілських робітників тому багато часу проводив за працею. Гарно, що сім'я у нас була не маленька: я мав старших брата та сестру, і мені було кому допомогти. Але не треба міркувати, що тільки і робив що працював. Як і всі діти я лазал по садах, тікав з дома на ріку, бігав по даху, получав синяки та багато іншого в тому дусі.
Веселе життя скінчилось, коли старші почали вчитися у ВУЗах і не мене лягла більша частина праці(поверхчасових я не отримував). До того ж, мені треба було ходити до школи.

Школа була у нас трьох ступенів. Перші трі класа закінчив відмінно. Потім помітив, якщо з учобою підвязати, тебе не зупиняються хвалити, і залишається багато часу для себе. Так мій середній бал знизився, але трохи.
З класа пятого почав займатися шахами, брав уроки у директора школи, котрий був не останнім у цьому виді спорта(мастером), і багато пропадав після заннять у нього в кабінеті, розв'язуя комбінації(не плутати з жіночим). Але вийшло так, що иені довелося захмщати честь школи у виді спорта, як шашки. Перекваліфіковувася у шашиста місяць під пристальльним наглядом тогож директора. У шашках він був гросмейстером.Чим все закінчилось не знаю, не дочекався результатів судей, але директор казав, що витсупив непогано(мабуть щоб не травмувати дитячу психику). Але у районі мене все одно узнали. Із-за моєї роботи з історіїї(історія села Мар'яновка), отримавши друге місце.
У старших класах у мене булі інші інтереси. Одного разу ми з другом узнали, що ті хто займається у хареографічному крузці на танці у СБК ходять БЕЗКОШТОВНО!!! Нашому негодованню не було кінця: хтось ногами відбиває сцену у клубі, а нам довдиться платити, щоб насолоджуватися музикою і вибивати за допомогою дригання хмель з голови. Але нам не довелося просити, щоб нас зарахували,їм самим треба були хлопці для танца. Так почалася моя кар'єра танюриста, яка тривала три концерта. Потім мені предложили співати, до того ж дуетом. Спочатку я погодився, але побачивши текст моє бахання мене покинуло, і на першій репетиції усі дивилися, куди подівся мій не зовсім прокурений голос і майже музикальний слух.
Доля моя була тісно пов'язана з будинком культури. Хтось забажав зробити чемпіонат КВК між районними школами, і набрали декілька гострословов з підвешеними язиками, які могуть робити відморожені облича. Два роки я грав у КВК.

Незабаром прийшов час вибора: армія або знання. За прчинами, понятними одному мені, я зупинився на університеті. Тут стало інше питання - який?
До сьогоднішнього дня не можу назвати причину мого вступу до ДНТУ і тим більше до факультету Обчислювальної Техникі. Мабуть бахав мати більше грошей ніж слесарь, а також професія достатьно новая і цікавая. В університеті особих досяжнень не було, крім диплома за 1 місце в зваганях по боксу

Майьутнє своєї професії і своє теж, дай бог, з дипломом програміста, з'являються мені у синьому непроглядному тумані. Іншими словами не люблю зазирати в майбутнє. Але коли всеж-таки мені не дає спокою думка, що робити потім, мені однаково. Хочь програми писати, чочь железо паяти. Тільки би цікаво було

А професія моя має гарне майбутнє. Люди використовують комп'ютер майже у кожній своїй діяльності. А де є машини, там потріьні люди, уміючи з ними користуватися.